Характеристика підземних вод Криворіжжя

     Підземні води - це води що знаходяться нижче земної поверхні в порах і тріщинах гірських порід.

     Територія Криворізького басейну належить до південної частини Українського басейну тріщинних вод (частина Широківського, Апостолівського району, Криворізький, Софіївський і П’ятихатський райони).

     Цей басейн охоплює тріщинні води кристалічних порід Українського щита. Південна частина Кривбасу приурочена до північної частини Причорноморського артезіанського басейну, до якого входять горизонти артезіанських (напірних) вод в вапняках, пісках, глинах і мергелях відкладів неоген-палеогену кайнозойської ери.

     Гідрогеологічні умови території обумовлені геолого-тектонічною будовою (рис. 1) і природничо-географічними факторами (геоморфологічними, кліматичними). В геологічній будові території приймає участь складний комплекс метаморфічних і магматичних порід, а також осадові породи палеогенового, неогенового і четвертинного віку.

     В залежності від геологічної будови і умов залягання на території Кривбасу виділяють наступні водоносні горизонти: - четвертинних відкладів (ґрунтові води); - неогенових і палеогенових порід (міжпластові води); - тріщинуватих кристалічних порід докембрію.

     Водоносний горизонт четвертинних відкладів включає підземні води нижньо- і середньо-четвертинних відкладів, верхньо-четвертинних і сучасних делювіально-алювіальних відкладів.

Рис. 1. Схема розташування глибинних розломів на території Криворізького басейну 1 – кар’єри; 2 – відвали; 3 – шахти; 4 – глибинні розломи.

     Загальний напрям стоку підземних вод Криворіжжя – на південь – в бік Причорноморської тектонічної западини, а також до місцевого базису ерозії – річкових долин, балок, ярів, подів, тому місцями виникають джерела та мочажини (місця просочування підземних вод на денну поверхню у вигляді сильно змоченого ґрунту).

     Зона аерації – це сама верхня зона земної кори між поверхнею рельєфу та дзеркалом ґрунтових вод. Однією з її властивостей є висока проникність зумовлена значною кількістю порожнин зайнятих парами води та повітря. Вода в ній знаходиться у стані гігроскопічної плівки та капілярної вологи і тільки тимчасово у ній з’являється гравітаційна вода (верховодка). Водний режим зони аерації визначається гідрометеорологічними умовами земної поверхні. Основна функція цієї зони полягає в очищенні атмосферної води, яка проникаючи крізь неї насичує водоносні горизонти, від твердих часток і деяких хімічних сполук та елементів. Тобто зона аерації є своєрідним природним фільтром, що забезпечує якісні властивості інфільтраційних підземних вод. Деградація цієї зони сприяє, перш за все, суттєвому хімічному забрудненню ґрунтових вод, що є потенційною загрозою втрати людиною основного джерела питної води.

     Зона аерації Криворіжжя має суттєве антропогенне навантаження на довкілля, тому що саме в цьому регіоні сконцентрована гірничодобувна і переробна промисловість.

     Потужність порід, які складають зону аерації на території Кривбасу в середньому становить 4,6 м. Перша від земної поверхні верства, середньою потужність 0,8 м, представлена природними чорноземами, які в багатьох місцях замінені насипними ґрунтами різного складу і містять суглинки, щебінь, шлаки металургійного виробництва, промислове сміття, тощо. Нижче залягають бурі суглинки з прошарками та лінзами чорноземоподібних суглинків і супісків, суцільність яких часто порушена антропогенною діяльністю. Потужність цієї верстви, в середньому становить 3,8 м. До підошви цієї верстви приурочений перший від поверхні водоносний горизонт, який розкривається численними колодязями і слугує основним джерелом питної води для місцевого населення

      Аналіз стану природного середовища Кривбасу, погіршення якого зумовлене діяльністю гірничовидобувної галузі, дозволяє зробити висновки, що найбільш потужні і інтенсивні джерела забруднення водних ресурсів пов’язані з наступними міграційними потоками:
  • - пилові викиди, які виникають під час видобутку руд відкритим шляхом, забруднюють атмосферу і створюють потужні геохімічні аномалії в ґрунтах;
  • - дефляція і розмивання хвостосховищ збагачувальних фабрик та відвалів розкривних порід, які створюють інтенсивні потоки розсіяння в водних системах і локальні ореоли в ґрунті;
  • - стік високомінералізованих вод з підземних гірничих виробок і кар’єрів, які зумовлюють інтенсивні і потужні потоки розсіяння в водних системах;
  • - стічні води збагачувальних фабрик після очисних споруд, які забруднюють водні екосистеми;
  • - розсіяння рудного компоненту при транспортуванні, яке створює ореоли забруднення ґрунтів;
  • - організовані і неорганізовані викиди в атмосферу при збагачувальному циклі;
  • - природні геохімічні аномалії (ореоли розсіяння в ґрунтах та поверхневих водах), гідрохімічні аномалії в підземних водах;
  • - екзогенні процеси (зсуви, осідання, провали, підтоплення тощо) .

Коментарі закрито.